Конівська сільська рада

Сільський голова Конівської територіальної громади

ХОМРІЙЧУК

Володимир Михайлович

 До складу Конівської сільської ради входять такі населені пунтки:
с. Конева, с. Садова

  Контактні дані:

24042, с. Конева,
вул. Шевченка, 48
тел. 33 7 42
       33 7 31

                    E-mail:Konivskasr_zvit@ukr.net

 

Паспорт Конівської територіальної громади

На північ від м. Могилева-Подільського посеред полів та лісосмуг розкинулось село Конева. Однією частиною спустилось в невеликий яр по якому протікає річечка, яка є притокою річки Немійка, вона замерзає у великі морози.

Село потопає в зелені різноманітних дерев. Особливою популярністю користується біла та рожева акація. Також поміж красуються деякі груші, останній представник старого лісу, який покривав багато кілометрів теперішнього села.

Поява хутора «Барський» відноситься до 30-40 х років 17 ст. точної дати немає. Заснувався хутір «Барський» в лісі. Спочатку тут посилилося декілька сімей.

Хати були збудовані з дерева, які були огороджені дерев’яними тиками. Новосельцям приходилось серйозно оберігатись від звіра, а також від розбійників, які були небайдужі до чужого добра. Чому хутір називався «Барський»? Старожили села не пам’ятають. Сам хутір потопав у красі дрімучого лісу. Хуторяни розчищали ліс і почали займатися землеробством, а також розведенням хмелю вниз по річці. Навіть в теперішній час часто зустрічається біля річки кущі запашного хмелю.

Ішли роки хутір, розростався ліс зменшувався. Від лісу залишилися як згадка дикі груші, які ростуть в теперішній час. Доказом того, що хутір «Барський» був заснований в 17 ст. являється знахідка старинних монет, що були знайдені при обробці землі. Були знайдені польські монети грош 17 ст., мідні монети польського короля Станіслава 1707р., потім руські «Деньга» 1744 р., 1749 р.- царські Катерини Петрівни,   1798 – 1807 р. – Павла 1, в невеликих кількостях знайдені монети царів Олександра 1, Миколи 1.. Також старовиною пам’яткою являються великі розлогі кам’яні хрести, один розміщений на старому кладовищі, другий на дорозі, яка веде з с. Конева до с. Кречанівки. Ці форми хрестів характерні в 18 ст.. На них є надпис але прочитати його неможливо, так як він заріс мохами.

Походженням цього хреста старожилами невідомо. Але існує легенда, що такі хрести ставили , з метою спасіння життя людям, які подорожували. Розбійники не нападали на людей, що відпочивали біля хреста вони боялися бути покарані Всевишнім.

Офіційним початком заснування села Конева вважається 1675 р.,судячи по церковним архівам, які були знайомі старожилу села – Іващук Леоніду Андрієвичу, який був в свій час церковним старостою.

Назва села Конева походить від слова – конокрад. Так як хутір «Барський» знаходився у лісі то сюди приїжджали конокради з навколишніх сіл, щоб збути свій товар.

Ішли роки,село розросталось, зростало його населення. Воно належало разом з селянами поміщикові. Після 1861 р. матеріальне становище селян не покращувалось за малоземелля, основним заробітком селян – була робота на землі поміщика, так було до початку 20 ст.. Багато людей покидали село ішли в місто працювати на заводи, на будову залізної дороги «Могилів-Подільський - Жмеринка».В селі була повна безграмотність і бідність. Сільський писар і батюшка в той час були єдиними носіями грамоти, які уміли писати і читати.

Серед селян було багато не байдужих людей, які хотіли вчитися і дати хоча будь-яка освіту своїм дітям. Вони організували хати-читальні. Де навчались і обмінювались навичками. Основним        8 предметом був закон – Божий. Учителями виступали батюшка та сільський писар. Плату за навчання вони не отримували, але в знак подяки селяни по черзі їх годували. Так з’являються перші освідченні люди нашого села. Це все тривало аж до кінця 18 ст. поч.. 19 ст.

Перша школа церковно-приходська а селі була побудована 1905 р., першим учителем був Яків Аремчишин.

1905 р. була відкрита церква в селі. Церква була дерев’яна і побудована самими селянами. Ішли роки, в світі почалась боротьба за владу. Було повалено владу царя і оголошено Радянську владу. В селі Радянську владу було оголошено на початку 1918 р.. Земля була розподілена між жителями. На село не раз нападали і грабували. Спокійне життя в селі почалося з 1919 р..

В 1927 р. в селі Конева була організована комуна сюди                               ввійшло 12 хазяйств.                                                                          9

Перший трактор з’явився в селі 1927 р. марки «Путіловець», зі слів старожилів, на трактор збіглося дивитися все село. В 1930 р. був організований колгосп. Першим головою колгоспу був Добрянський Іван з місцевих жителів села.

 Страшні роки 1932 – 1933 рр. не поминули наше село. То були страшні роки. люди вимирали цілими сім’ями. За свідченнями Блажко Валентини Іванівни, Королюк Марії Фрамнівни, Похилюк Ольги Степанівни в голод в селі померло 146 чол..

Ці люди занесені до Національної Книги Пам’яті Жертв Голодомору 1932–1933 рр., в Україні Вінницької обл.. Також в 1933р. припинила роботу церква. Яка була на території села. Партійна організація в селі була заснована 1937 р. і налічувала 34 чоловіки. Акт на вічне користування землі колгосп отримав 1936 р.

робота в колгоспі йшла успішно, він поступово ставав мільйонером. Населення стало жити заможніше. Подальше процвітання колгоспу перервала Велика Вітчизняна війна 1941 – 1945 рр.. Війна нанесла величезний ущерб колгоспу. На війну призивалось – 173 односельчан, додому повернулось – 88 чоловік. Загинули на полі бою – 85 чоловік. Під час війни. Село було окуповано румунами, тоді відновилося богослужіння у церкві. 20 березня 1944 р. село було звільнено радянськими військами. В честь вшанування пам’яті загиблих воїнів було встановлено пам’ятник

Також було встановлено пам’ятник євреям які були розстріляні на території села німецькими загарбниками

Церква пропрацювала до 1961 р. тоді знову була закрита. На цей раз уже на назавжди. Колгосп приміщення церкви використовував під складське приміщення де виготовляли вино.

Після війни село швидко стало відновлюватись. Колгосп «Перемога» успішно відновлював своє хазяйство, збільшувалось поголів’я худоби, будувалися нові корпуси ферм, було закуплено багато механізації, яка полегшувала працю людей. Масово стали будуватись будинки. Будинки які були під солом’яною покрівлею перекривались черепицею, шифером. 1958 р. добудувалась школа, на який в той час навчалось 130 учнів, а педперсонал виріс до 13 чоловік, а до цього часу діти навчались у панському будинку.

Радіо і світло було проведено – 1965 р. матеріальні можливості колгоспу «Перемога» дозволили в 1965 р. почати будувати будинок культури на 250 місць та бібліотеку.

Було побудовано дитячий садок   

 Життя продовжувалось. Добробут жителів села покращувався, населення зростало. І у 1984 – 1985 р. виникла потреба в добудові приміщення школи.

Цю відповідальну, важливу місію взяв на себе колгосп який на той час збирав високі врожаї та мав велику кількість великої рогатої худоби. Керівником господарства був Конарський І.Й. Ця далекоглядна людина, гарний господар і подав ідею про добудову школи. Ця ідея була підтримана громадою села, та керівництвом району. І за дуже короткий термін виросла добудова школи. Яка вміщувала 4 світлих класних кімнати, гарна їдальня разом із погребом – складським приміщення та майстернею. В усій шкільній було проведено водяне опалення, водогін. Всі приміщення були об лаштовані відповідним сучасним на той час обладнанням. Поруч виросла котельня. І все це створилося за ради покращення добробуту жителів села. І все це збереглося до наших часів.

В цей період, у цих же роках, в селі знову ж за кошти колгоспу була прокладена асфальтна дорога в селі і не лише центральна вулиця а всі дороги населеного пункту. Люди відчули ці зручності. В селі вирувало життя, всі займались своїми справами. Хлібороби вирощували гарні врожаї, діти навчались, здобувши відповідну освіту по мірі можливості повертались у село і створювали нові сім’ї. але життя села та жителів залежить не лише від їх досягнень. Почали відбудовуватись зміни в керівництві державою, існуючий Радянський Союз розпався. Україна отримала незалежність і була визнана як самостійна держава. Тобто як говорили на той час «відбулась перебудова». І як завжди вона зачепила життя людей. Щось відбувалось у кращу сторону, щось в гіршу. Ця перебудова дійшла і до села. У 1996 р. розпочалось розпаювання земельних ділянок. Люди отримали акти на право користування земельною ділянкою, яка по праву належала кожному члену колгоспу та працівникам соціальних сфери.

Частину земельних угідь люди почали обробляти самостійно. Але більшу частину земельних угідь віддали в оренду підприємцеві -  Конарському І.Й. Люди з села почали виїзджати, шукати кращого життя. Кількість дітей у школі зменшалось. І у 2011 – 2012 р. школу було реорганізовано. І на даний час це школа 1 ступеня, яка подає лише початкову освіту. Де працює 4 учителя. Її керівником є Онофрійчук О. П.

 

За період Радянської влади було знищено майже всі церкви і в нашому селі також. Але з визнанням незалежності у людей виникає потреба відродження віри у споконвічну святиню. Громада вирішила побудувати церкву. Але для її приміщення було виділено приміщення колишнього сільського магазину. І громада при підтримці керівництва за 4 чотири роки переоблаштувала це приміщення під церкву. Яка на сьогоднішній день є діючою. Настоятелем її є отець Василій який здійснює благослужіння.