Кремінська сільська рада

     Сільський голова Кремінської

територіальної громади
 

Ципков  

Сергій Миколайович


 Кремінська сільська рада містить один населений пункт с. Кремінне

 Контактні дані:

24027, с. Кремінне,
вул. Овсяннікова, 8
тел. 38 4 18
 
       E-mail: kreminskasr@ukr.net
 

Паспорт Кремінської територіальної громади

     Ляшівці по волосним спискам Іл’яшівці, виписка з книги «Приходи і церкви Подільської Єпархії «під редакцією св’ященника Єфіма Сецинського розміщені від м. Яришева в 7 верстах на лівому березі річки Дністер, від найблищої залізнодорожньої станції «Сулятицька» в 8 верстах. Берегові крутизни, відступаючи від берега, утворюють ніби стіну, під захистом якої на селянських садибах росте виноград. Місцевість здорова: грунт в селі піщано-кременистий, а на полях- чорнозем. Ляшівці згадуються в історичних документах ще в 15 столітті. Староста Подільський Бертош Бучацький у своїй підтверджуючій грамоті від 1456 року говорить, що батько його Теодорик Бучацький записав Іллі Чернослевичу 20 гривень на урочищі Ільяшовець, які очевидно одержали свою назву від імені Чернослевича. Бартош прибавив до володінь ще землі від Іляшовець вниз по Дністру до устої Серебрії по дорозі, ідучи з Лядави ще 20 аршин землі. Від Ільяшовець власники Чернослевичі одержали прізвище - Ільяшовці, 16 столітті поселення належало власникам з тої же фамілії, які рахувалися в складі барської шляхти. В другій половині 17 ст. на частину Ільяшовець представляв свої права і претензії Георгій Бруцен, віцерент Гродський Летичівський, але безуспішно. До 1869 р. маєток належав Чадським, а від них дісталось Морозову - Гребенчуку. Населення 740 чоловіків і 770 жінок селян-малоросів православного віросповідання: з селян другої віри в селі проживало тільки кілька сімей євреїв. Селяни займалися землеробством і працювали в Бессарабії, а також розведенням виноградників, були між ними і ремісники - камінщики, плотники, рибаки і багато музикантів.

   З дерева та глини будувалися хати перших поселенців. Майже вся земля належала барону,селяни володіли незначною частиною угідь. На барських землях паслися отари овець, стада свиней і великої рогатої худоби. Селянські клаптики, що засівалися вівсом та ячменем, давали мізерні врожаї. Рідко яку хату обминав холод і голод. Барон мав дешеву робочу силу. Він побоювався лише голодного бунту, який міг спалахнути будь-якого дня після Різдва, коли зникав в селянській хаті хліб.

    Жителі села Ляшовець жили в жахливих умовах. По дві-три родини в одній хаті, дехто разом з худобою. Хвороби косили людей, медичної допомоги не було. Селяни вирушали на заробітки в Бессарабію. Коли село належало поміщиці Пелагеї Чацькій, то господарством керував жорсткий управляючий Долинка, який за найменшу провину, за переказом старожилів, нещадно бив селян-кріпаків.

    На передодні реформи 1861 року кріпак Лученко Роман заявив: « Якщо почне мене бити, то це він зробить востаннє» і так було. Кріпак убив управляючого, а сам утік в Бессарабію.

  Коли село належало поміщику Володимиру Морозову, то в 1878 році він побудував міцні і високі мури, які з півночі і заходу огороджували господарство. Після реформи становище селян не покращало. Виплатити за «відрізки» могли лише кілька селян, решта змушені були обробляти поміщицьку землю за мізерну плату. Поміщик держав 450 га. Кращої землі, а 420т селянських господарств мали у своєму користуванні лише 350га, землі. Піп держав 30га. землі, дячок-14га землі.

    Відсутня серед населення була і культура. В святкові дні розваги були такі: з ранку до церкви, вдень у корчму після чого починалися бійки між хлопцями в яку потім включалися батьки. Селяни доведені до відчаю відповідали терором. Так, група селян на чолі з ватажком, нашим односельцем Боднарем Федорем посікли сапами поміщицького ватагу. 

Історія Церкви села Кремінне

   В приході було дві церкви: стара дерев’яна і нова кам’яна. Перша трьох купольна до 1765 року знаходилася на другому місці під самою горою але була перенесена в центр села, так як постійно знаходилася в небезпеці бути знищеною дощовими водами.Ця церква була ліквідована з побудовою нового храму.

   В 1874 році було закладено однокупольний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці закінчено будівництво в 1884 році. Вартість храму була більше 12000 карбованців, із яких частина видана з казни. Разом з храмом була побудована і дзвіниця.

     В 1884 році стару дзвіницю було розібрано для побудови церковно-приходської школи. Після революції церква працювала до 1947 року. В 50-х роках в приміщенні церкви було відкрито клуб де проводилися концерти та танці. В 60-х роках в приміщенні церкви діяв склад де зберігали зерно. В при церковних приміщеннях був відкритий магазин в 40-х роках, а з часом в приміщенні зберігали сіль, яку привозили для потреб села.

     З 70 по 80-ті роки церква стояла закрита. В 90-х роках було проведено ремонт приміщення за кошти сільської ради. Після цього було відкрито музей в приміщенні церкви. Але він практично не діяв.

      Зараз церква знаходиться в робочому стані з 1992 року. На службі в церкві було багато священиків. З 2005 року у нас служить отець Іван «Ярем Іван Степанович». Він має  приход у нас і у сусідньому селі Серебрія.

   Серед села є залишки старовинного кладовища, зайнятого селянськими городами, на яких при будівництві знаходять людські кістки. Причтові пристройки були збудовані в 1883 році на засоби поміщика. З 1854 року в Ляшівцях була церковна школа, перетворена в 1871 році в Міністерське народне училище. В 1897 році тут була відкрита ще ще церковна школа грамоти для дівчат, яка розміщалася в особистому дворі поміщика.

    Уже в 1900 році в селі Ляшівцях було 7 заможних господарств і 20 середняцьких. Решта селян була біднота, яка ходила на заробітки до поміщика, а він платив селянам мізерну плату.

     Революційна хвиля 1905 року докотилась і до придністрянських сіл. В цьому році селяни сіл Лядова, Юрківець і Ляшовець під керівництвом братів Дмитруків Павла і Петра з села Лядова застрайкували і не пішли збирати поміщицький хліб. Страйкуючі вимагали підвищення заробітної плати. Поміщик Устінов не погодився підвищити плату, а викликав жандармів, які арештували братів Дмитруків. З цього часу в селах постійно знаходився жандарм, який переслідував селян за виступи проти поміщиків. В селі Ляшівцях таким стражником був Бабенко.

    Сваволі з боку властей зазнавали не лише селяни але й учителі. В селі стався такий випадок: піп Зозульський, який викладав закон божий ніколи не придержувався розкладу та регламенту уроку. Він постійно переслідував революційно настроєного учителя Русєва і домігся, щоб його звільнили з роботи, а подругу Русєва перевели в друге село. Такої несправедливості молоді вчителі не перенесли і покінчили життя самогубством: вони потонули в річці Дністер. Це сталося в березні 1911 року.

    В роки Столипінської реформи йшло дальше класове розшарування, під час якого в селі Ляшівці утворився хутір в 26-селянських господарств, але не маючи змоги там будувати господарство більшість з них жило на селі.

    Хвиля революційних подій захватила і наше село. Вісті про Велику Жовтневу революцію про В.І Леніна принесли в село солдати, які поверталися з армії. Бувші солдати: Ананійчук І.Ф, Сердечнюк І.Г, Данчук Тимофій, Лученко Л, Носійчук Роман –розповідали селянам про утворення молодої республіки в Петрограді, організовували селян на боротьбу за встановлення радянської влади в нашому селі. Та на перешкоді стала іноземна інтервенція. 1918 році село було окуповане австрійцями. Разом з ними повернувся пан Філяковський. В Другій половині 1918 року в селі панували петлюрівці. В боротьбі з петлюрівцями відзначився наш односельчанин Носійчук Роман. Будучи захоплений петлюрівцями в полон, він не скорився бандитам. Ризикуючи життям, він кинувся із залізничного моста в крижану воду Дністра і повернувся у свій загін.

     В 1919 році в селі було утворено земельний комітет на чолі з Дунічом Гнатом, який ділив поміщицьку землю.

      В 1920 році в Могилів-Подільському та окрузі була відновлена радянська влада, було створено ЧК, в якому працювали Фіщук О.В, Ананійчук І, Данчук Ю, Родінчук С, Лученко С.

     В 1922 році в селі було створено комнезам, головою якого був Каплінський Йосип, а потім Ананійчук І.Ф, головою сільської ради був –Родінчук Іван Семенович.

      В 30-х роках багато жителів було забрано по фальшивому доносі –вислано або розстріляно. Дуже мало хто повернувся до рідної землі –це Огороднік Іван Григорович, Кострицький Олексій Філіпович, Лученко Пантелеймон Григорович, Дубіняк Олексій Григорович, Вовчук Василь Онуфрійович, Орлик Іван Гнатович, Рахубляк Василь Данилович, Хухлей Параска Кіндратівна, Заяць Іван Григорович, Рахубляк Сергій Дмитрович, Котик Степан Фоміч, Боднар Ганна Тиханівна, Ананійчук Іван Никифорович,- близько ста чоловік.

     В 1933 році розпочався масовий голод і в селі Ляшівці теж. Вмирали цілими сім’ями –Побережний Дорофей -4 чоловіки; Овчарук Килини-3 чол; Ліповецької Томки-4 чол; Овчарук Канона-2 чол; Сауляк Олександри -2 чол; всього більше 200 чоловік. 22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз. В ряди Радянської армії влилося понад триста чоловік нашого села. В липні 1941 року село було захоплено румунськими окупантами, які дощенту розгромили колгосп, школу і награбоване майно вивезли в Румунію. В боях за Батьківщину відзначалися наші односельчани:

     Генерал майор Данилюк С.А. ; майор-Шевчук В.Й.; підполковник –Побережний Т.П.; Рядовий – Лученко Г. рядовий – Сердечнюк Ф.К., який героїчно загинув в боях. На честь Сердечнюка Ф.К. була названа одна вулиця села.

    В березні 1944 року радянські війська звільнили наше село від фашистських загарбників, але в рідне село не повернулося з різних фронтів 128 чоловік. Їхні імена занесені до Книги  пам’яті.

    До 1946 року село називалося Ляшівці, а в 1946-1947 р.р. його перейменували на село Кремінне, тому, що круті береги річки Дністер складаються з креміння. Село поділено на частини, які носять свої назви: Хутір, Хуторок, Толока, Шатава, Абісінія.

     У відродженні села Кремінне брала участь значна кількість голів сільської ради та голів колгоспу. В 1929 році було створено ССС, який в цьому ж перетворився в колгосп «червоний Дністер» та колгосп «Передовик». В 1930 році колгоспи об’єднались в один ім. Крупської. За артіллю ім. Крупської закріплено 1914 га землі в тому числі орної 1351 га.

     В 1932 році колгосп названий на честь Реденса-прикордонник, який загинув від рук контрабандистів. Головою колгоспу був обраний 20-ти п’ятитисячний Тимошенко В.Т.В 1945 році колгосп знову дістав назву ім. Крупської. Головою колгоспу був Гижко А. Господарство обслуговувало 13 тракторів, 8 комбайнів, 6-автомашин. Колгосп спеціалізувався на вирощуванні озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, соняшнику та м'ясо-молочного тваринництва. В артілі було добре розвинене садівництво та виноградництво. В 1946 році головою колгоспу був Мазур Іван Семенович.

     Надалі головами колгоспу були: Самохін Михайло Петрович та Руснак Володимир Іларіонович. А в цей період головами сільської ради та секретарями були: Рахубляк Василь Парфирович, Лученко Олексій Феодосійович, Сердечнюк Докія Гаврилівна, Вовчук Докія Афанасіївна, Черкашин Василь Юрійович.

      В 1974 році утворився радгосп «Україна» на базі села Серебрія. Довгий час село Кремінне було об’єднано з с. Серебрія в одне господарство. Головою р-пу « Україна » був Холодов Володимир Антонович, який керував даним господарством понад десять років. А в 1984 році радгосп став самостійним і дістав назву «Наддністрянський». Спеціалізувався радгосп на вирощуванні овочів, фруктів, пшениці, кукурудзи,соняшнику,зеленого горошку та м'ясо-молочного тваринництва. Директором р-пу «Наддністрянський» був Будкевич Олексій Павлович.

1985-1986р. – директор радгоспу був Мізерний Петро Олександрович;

1986-1987р. – директор Сторожук Володимир Франкович;

1988-1994р. – директор Шаповал Антон Франкович;

1994-1997р. – директор Мізерний Петро Петрович;

1997-2000р. – директор Романюк Анатолій Іванович.

   Радгосп «Наддністрянський» існував до 12 березня 1999 року. Потім на базі радгоспу було створено КСП «Наддністрянське, яке діяло до 2000 року.

    В 2001 році директором  КСП «Наддністрянське» був Кушніров Леонід Єфімович, який працював на даній посаді один рік. А в 2002-2005 роки директором КСП «Наддністрянське» був Сердечнюк Сергій Анатолійович. КСП «Наддністрянське» збанкротувало через кілька років і було створено ТОВ «Добробут», яке продовжувало працювати під керівництвом все ж того Сердечнюка Сергія Анатолійовича. Яке закінчило свою діяльність в 2006р. З 2006 року до 2015 року землі Кремінської сільської ради використовувало СГ «Предаком сад».

     В даний час землі  Кремінськоі сільської ради орендує  СТОВ «Агрокряж», який очолює  Гнатишен Володимир Михайлович.

     На території сільської ради є ще приміщення школи. Раніше, до 1958 року,школа знаходилась у приміщенні дитячого садка -  тобто в тому приміщенні де є зараз приміщення медичного пункту  . В 1958 році школа переїхала у приміщення застави. А застава раніше була Прикордонна комендатура, яка існувала до серпня 1940 року . Після війни в приміщенні застави  була контора  колгоспу на  першому поверсі, у підвалах були виноробні цехи. Директорами школи були :   Довганюк  Григорій  Павлович, Склярук Григорій  Іванович ,Усольцев  Григорій  Павлович, Будкевич Галина Степанівна, Каплінська  Світлана Павлівна, Мельник Віталій Леонідович.  Школа існувала  до 2010 року. В 1987 році головою сільської ради с. Кремінне  був обраний Хухлей Анатолій Васильович, який працював до 1998року. Секретарем  була  обрана Крочак Світлана Григорівна. З 1998 року головою сільської ради була обрана Крочак Світлана Григорівна, яка пропрацювала  до  квітня місяця  2002 року. Секретарем була обрана Ананійчук  Галина  Іванівна. З травня місяця 2002 року по жовтень  2015 року головою сільської ради був обраний Боднар Олексій Миколайович. .Секретарем залишилася Ананійчук Галина Іванівна. З 1 листопада  2015 року на посаді  голови сільської ради працює Ципков Сергій Миколайович. Секретарем залишилась Ананійчук Галина Іванівна, яка  працювала до січня 2016 року, з лютого місяця 2016 року секретарем була обрана  Коваленко Людмила Володимирівна.

      Ще на території сільської ради  знаходиться фельдшерський пункт, який існував ще в 1932 році. За цей період  на ФПі працювали:  Хухлей Силимон Антонович, Березенко Галина Іванівна, Мельник Роман Іванович, Лученко Людмила АфанасіЇвна, Лученко Валерій Володимирович, Лєшан Олександр Володимирович, який працює і по цей день.

На сьогоднішній день на території сільської ради є:

  1. житлових будинків- 401;
  2. з них жилих-  251;
  3. не жилих- 150. населення; 
  4. наявне - 527. постійне -466;
  5. кількість  осіб працездатного віку -209;
  6. жінки  15-55 р. -203;
  7. чоловіки  15-60 р. -168;
  8. пенсіонерів - 176. 
  9. діти - 65;
  10. від народження  до 7р -38 ;
  11. 7-15р - 27;
  12. учасники  бойових  дій -6;
  13. АТО -1;
  14. Афганець-1;
  15. ветерани Другої Світової війни-4 ;
  16. вдови-3; 
  17. учасники Другої світової війни-12;
  18. дітей війни - 64.

    Ветерани Другої  Світової  війни - Трембачевська Євдокія Макарівна, Заяць Павло Григорович , Котик  Іван Степанович  , Сауляк Михайло Дмитрович ,  які в 2015 році зустріли свою  70-ту  весну  Перемоги .

 

     На території Кремінської сільської ради  знаходиться  заповідник  « Сеноманські  вапняки ». Геологічна памятка природи  « Сеноманські  вапняки »створений з метою охорони мальовничих скельних обривів по долині р. Дністер ,складених вапняками сеноманського  віку .На  цих обривах р. Дністер  ростуть рослини ,які занесені  до  Червоної книги  - горицвіт і  сон-трава. Заповідний об’єкт входить до природно-заповідного  фонду  України  ,який охороняється  як  національне надбання і є складовою частиною  світової системи  природних  територій і об`єктів, що перебувають   під  особливою  охороною.