Історична довідка Могилів-Подільського району

             Немає на світі кращого місця, як Могилів-Подільщина. Мальовничий прикордонний край, перлина живої природи. Ще видатна поетеса Леся Українка назвала ці привабливі краєвиди окрасою всієї України. Кожного, хто хоч раз ступив на цю землю, вабить її живий розмаїтий світ природи, дивовижний ландшафт. Тут тобі і степ, і гірські схили, густі ліси та широкі долини, пишні сади та шумливі ріки. Ніби Божою рукою, розкидані придністровські села по узгір’ях та вибалках, одягнені в ошатні шати хвойних та листяних лісів, заквітчані тихими водами річок Лядова, Серебрія, Немія, Мурафа, Дерло.          

               

        Земля понад Дністром почала заселятись ще у сиву давнину. Свідченням тому є археологічні знахідки решток поселень трипільської, черняхівської та зарубинецької культур, знайдені у селах Озаринці, Серебрія, Яришів, Юрківці та інших населених пунктах. Поблизу Григорівки в лісі розташоване скіфське городище 6-5 століття до н.е. Аналогічні знахідки виявлено в селах Ломозів та Нижній Ольчедаїв.

       Подільські землі на початку XVIстоліття були вільними, тому вони активно заселялись втікачами від польських панів. Милозвучна назва надністрянського краю бере початок з давніших часів. У 1595 році на місці стародавнього села Іваньківці засновується місто, яке власник цих земель Ярема Могила віддав у посаг за свою дочку. У честь свого тестя воєвода Потоцький назвав місто Могилів. Згодом його іменували Могилів на Дністрі, а вже за радянських часів  - Могилів-Подільський.  

        Сучасні землі понад Дністром – свідки козацьких боїв, звитяжних подвигів повстанців. Тут у 1648 році проходили повстанські загони Максима Кривоноса, який визволив Могилів від польської шляхти та заснував полковий козацький устрій. Понад 18 років Могилівським козацьким полком керував полковник Остап Гоголь, який зумів створити перше універсальне прикордонне військо. Селяни навколишніх сіл активно підтримували антифеодальне повстання 1768 року, яке очолювали Максим Залізняк та Іван Гонта. Досі Могилівщина – центр козацького руху на Вінниччині.

       У  1795 році утворюється Подільська губернія, до складу якої увійшов Могилівський повіт. Населення повіту в кінці 19 на початку 20 століття швидко зростало. За даними першого перепису 1897 року на цих проживало 227672 осіб. Це було 8 місце серед 12 повітів губернії. Вже у 1904 році кількість жителів збільшилась до 250 тисяч осіб. Переважна більшість населення проживала на селі і лише 10,1 % мешкали в місті. У цей період починає активно розвиватися землеробство, виноградарство. Стають до ладу мануфактури, цукроварні, пожвавлюється торгівля. У 1881 році будується залізниця. У 1884 році першу продукцію випустив Вендичанський цукровий завод, а 1902 – Юрковецький спиртзавод.  

        У 1905-1907 роках відбувалися страйки селян та робітників. У наступні роки влада у Могилеві змінювалась 18 разів. Край переживав занепад до кінця 20-х років. Розкуркулення, голодомор, репресії сталінського режиму не оминули могилівчан. Велика вітчизняна війна забрала життя і здоров’я 5-ти тисяч жителів Могилів-Подільщини. До кінця березня 1944 року радянські війська визволили край. Самовідданою працею мешканці Могилів-Подільщини піднімали рідну землю на ноги.

        Могилів-Подільський район утворений 7 березня 1923 року. Зміни в адміністративно-територіальному устрої району відбувались у 1965 і в 1990 роках.

       Досі надністрянська земля зберігає сліди пращурів, які у сиву давнину засновували перші поселення, будували фортеці, замки, господарчі будівлі. Нині привертають увагу пам’ятки культової архітектури: Лядівський скельний могнастир 11 століття, Немійська, Тропівська, Бернашівська та інші козацькі церкви 16-18 століть, палац Чацького у селі Серебринець.  У Кукавці здіймаються до небес куполи храму, який збудовано за проектом видатного російського художинка Василя Тропініна. На Бронницьких кручах видніється садиба маєтку фельдмаршала Петра Вітгенштейна. У старовинному парку, який розрісся навколо садиби, нині запрошує відпочивальників санаторій «Гірський». Його найбільша цінність – родовище мінеральної води «Бронничанка». Дихають козацьким невмирущим духом залишки кам’яного замку, який збудували в Озаринцях козаки під проводом Остапа Гоголя. До наших днів збереглися в селі – мури водяного млина, римсько-католицького кам’яного костьолу Пресвятої Богородиці 19 століття.